Закон україни про надання безоплатної допомоги

Законодавство України

1. Відмова органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, установи у наданні безоплатної первинної правової допомоги, службових та посадових осіб у наданні первинної правової допомоги може бути оскаржена в установленому законом порядку до суду.

2. Рішення Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до суду.

Стаття 31. Оскарження дій та бездіяльності посадових осіб, які порушують порядок надання безоплатної правової допомоги

1. Дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду звернень про надання безоплатної правової допомоги, надання неякісної правової допомоги можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до суду та в адміністративному порядку.

Стаття 32. Відповідальність за порушення законодавства про безоплатну правову допомогу

1. Особи, які порушили цей Закон, несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.

2. Особи, які подали завідомо неправдиві відомості або фальшиві документи, що стали підставою для віднесення їх до категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.

Розділ VI
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

розділу III цього Закону, який набирає чинності поетапно після початку діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

підпунктів 1-4 та 7 пункту 7 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2013 року.

2. Міністерство юстиції України до 1 січня 2013 року утворює центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги при головних управліннях юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

3. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги з 1 січня 2013 року забезпечують надання правової допомоги особам, зазначеним у пунктах 3-7 частини першої статті 14 цього Закону.

4. До початку надання центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги такої допомоги слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд призначають захисника через адвокатські об’єднання, а на території адміністративно-територіальних одиниць, на якій центри розпочали надання такої допомоги, — через зазначені центри.

5. Адвокати, які були призначені через об’єднання адвокатів до початку надання центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги такої допомоги на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, зобов’язані завершити ведення справ, які перебувають в їх провадженні, крім випадків, установлених законом.

6. Надання безоплатної вторинної правової допомоги всім категоріям осіб, зазначеним у статті 14 цього Закону, в повному обсязі забезпечується з 1 липня 2015 року.

7. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

2) статтю 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122) доповнити частинами третьою та четвертою такого змісту:

«Якщо особа є суб’єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу, у розгляді справи про адміністративне правопорушення може брати участь адвокат, який призначений Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Зазначений адвокат має права, передбачені частиною першою цієї статті та іншими законами.

Повноваження адвоката, призначеного Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, підтверджуються дорученням, що видається Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги»;

5) у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170 із наступними змінами):

частину першу статті 26 доповнити пунктом 39 — 1 такого змісту:

«39 — 1 ) створення відповідно до закону за рахунок коштів місцевого бюджету установ з надання безоплатної первинної правової допомоги, призначення і звільнення керівників цих установ, залучення в установленому законом порядку фізичних чи юридичних осіб приватного права до надання безоплатної первинної правової допомоги»;

доповнити статтею 38 — 1 такого змісту:

» Стаття 38 — 1 . Повноваження у сфері надання безоплатної первинної правової допомоги

1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері надання безоплатної первинної правової допомоги належать такі власні (самоврядні) повноваження:

1) утворення в установленому порядку установ з надання безоплатної первинної правової допомоги з урахуванням потреб територіальної громади;

2) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо утворення установ з надання безоплатної первинної правової допомоги, вирішення питань про чисельність працівників таких установ, про витрати на їх утримання, здійснення матеріально-технічного забезпечення їх діяльності, надання для їх функціонування необхідних приміщень;

3) забезпечення координації діяльності установ з надання безоплатної первинної правової допомоги на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

4) здійснення фінансування установ з надання безоплатної первинної правової допомоги та контролю за використанням коштів такими установами за призначенням;

5) розгляд письмових звернень про надання безоплатної первинної правової допомоги та надання такої допомоги з питань, що належать до їх компетенції, відповідно до закону;

6) надання роз’яснень положень законодавства та консультацій щодо порядку звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги;

7) забезпечення особистого прийому осіб для надання безоплатної первинної правової допомоги;

8) залучення на підставі договорів адвокатів, фізичних та юридичних осіб приватного права до надання безоплатної первинної правової допомоги;

9) координація діяльності з місцевими органами виконавчої влади та територіальними органами центральних органів виконавчої влади щодо надання безоплатної первинної правової допомоги;

10) надання документів та інших матеріалів або їх копій, необхідних у зв’язку з наданням безоплатної вторинної правової допомоги;

11) організація семінарів, конференцій з питань безоплатної первинної правової допомоги.

2. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад взаємодіють з центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги та надають їм сприяння в межах своїх повноважень»;

7) статтю 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 27, ст. 208; 2008 р., № 26, ст. 243; 2009 р., № 24, ст. 298; 2010 р., № 6, ст. 46; 2011 р., № 32, ст. 316) доповнити пунктами 28 і 29 такого змісту:

«28) забезпечення затриманим особам з моменту їх затримання права захищати себе особисто або користуватися правовою допомогою захисника;

29) інформування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про кожний випадок затримання осіб згідно з дорученням правоохоронних органів України та адміністративного затримання осіб, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника».

8. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:

підготувати і подати до Верховної Ради України пропозиції про приведення законів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України.

zakon.help

Витяг з Закону України «Про безоплатну правову допомогу»

Цей Закон відповідно до Конституції України визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються у такому
значенні:

1) безоплатна правова допомога — правова допомога, що
гарантується державою та повністю або частково надається за
рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел;

2) законні представники — батьки, усиновителі,
батьки-вихователі, прийомні батьки, патронатні вихователі,
опікуни, піклувальники, представники закладів, які виконують
функції опікунів і піклувальників;

3) правова допомога — надання правових послуг, спрямованих на
забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина,
захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення;

4) правові послуги — надання правової інформації,
консультацій і роз&#39яснень з правових питань; складення заяв,
скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Стаття 2. Сфера застосування Закону

1. Цей Закон регулює правовідносини у сфері надання
безоплатної правової допомоги суб&#39єктам права на безоплатну
первинну правову допомогу та суб&#39єктам права на безоплатну
вторинну правову допомогу, що встановлені цим Законом.

2. Порядок надання безоплатної правової допомоги фізичним
особам на благодійних засадах фізичними та юридичними особами, які
займаються благодійною діяльністю самостійно або спільно з
відповідними благодійними організаціями, регулюється відповідним
законодавством і статутами цих організацій.

Стаття 3. Право на безоплатну правову допомогу

1. Право на безоплатну правову допомогу — гарантована
Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи
особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.

Стаття 4. Гарантії недискримінації осіб у доступі до
безоплатної правової допомоги

1. При реалізації права на безоплатну правову допомогу не
допускається застосовування привілеїв чи обмежень до осіб за
ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших
переконань, статі, етнічного та соціального походження, місця
проживання, за мовними або іншими ознаками.

Розділ II
НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ
ПЕРВИННОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ

Стаття 7. Поняття безоплатної первинної правової допомоги

1. Безоплатна первинна правова допомога — вид державної
гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи,
порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та
порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної
влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових
осіб.

2. Безоплатна первинна правова допомога включає такі види
правових послуг:

1) надання правової інформації;

3) складення заяв, скарг та інших документів правового
характеру (крім документів процесуального характеру);

4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної
правової допомоги та медіації.

Стаття 8. Суб&#39єкти права на безоплатну первинну правову
допомогу

1. Право на безоплатну первинну правову допомогу згідно з
Конституцією України та цим Законом мають усі
особи, які перебувають під юрисдикцією України.

Стаття 9. Суб&#39єкти надання безоплатної первинної правової
допомоги

1. Суб&#39єктами надання безоплатної первинної правової допомоги
в Україні є:

1) органи виконавчої влади;

2) органи місцевого самоврядування;

3) фізичні та юридичні особи приватного права;

4) спеціалізовані установи.

Стаття 11. Організація особистого прийому осіб для надання
безоплатної первинної правової допомоги

1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування
зобов&#39язані проводити особистий прийом осіб, які потребують
безоплатної первинної правової допомоги, з питань, що належать до компетенції відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування.

2. Прийом осіб, які потребують безоплатної первинної правової
допомоги, проводиться постійно в установлені дні та години. Графік прийому осіб повинен бути доведений до їх відома.

3. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування
забезпечують проведення особистого прийому осіб
висококваліфікованими працівниками, які можуть чітко і доступно надати роз&#39яснення положень законодавства та консультації з питань реалізації прав і свобод людини і громадянина та виконання обов&#39язків.

4. Якщо під час особистого прийому встановлено, що особа
потребує надання безоплатної вторинної правової допомоги,
працівник, який проводить особистий прийом, зобов&#39язаний
роз&#39яснити їй порядок подання звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Розділ III
НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ВТОРИННОЇ
ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ

Стаття 13. Поняття безоплатної вторинної правової допомоги

1. Безоплатна вторинна правова допомога — вид державної
гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу
осіб до правосуддя.

2. Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види
правових послуг:

1) захист від обвинувачення;

2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право
на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

3) складення документів процесуального характеру.

Стаття 14. Суб&#39єкти права на безоплатну вторинну правову
допомогу

1. Право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим
Законом та іншими законами України мають такі категорії осіб:

2) діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування,
безпритульні діти, діти, які можуть стати або стали жертвами
насильства в сім&#39ї, — на всі види правових послуг, передбачені
частиною другою статті 13 цього Закону;

3) особи, до яких застосовано адміністративне затримання, —
на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої
статті 13 цього Закону;

4) особи, до яких застосовано адміністративний арешт, — на
правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої
статті 13 цього Закону;

5) особи, які затримані за підозрою у вчиненні злочину, — на
правову послугу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 13
цього Закону;
6) особи, до яких як запобіжний захід обрано тримання під
вартою, — на правову послугу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 13 цього Закону. Така допомога надається протягом 72 годин з моменту затримання. У разі якщо слідчий суддя, суд прийняв рішення про тримання особи під вартою, безоплатна правова допомога надається, якщо така особа належить до однієї з категорій осіб, зазначених у пунктах 1 і 2 частини першої цієї статті;
7) особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких
відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором,
слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії, — на правову послугу, передбачену пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону;
8) особи, на яких поширюється дія Закону України «Про
біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового
захисту», — на всі види правових послуг, передбачені
частиною другою статті 13 цього Закону, до моменту прийняття
рішення про надання статусу біженця та у разі, якщо особа оскаржує рішення щодо статусу біженця;
9) ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону
України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального
захисту», особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань, — на правові послуги, передбачені пунктами 1-3 частини другої статті 13 цього Закону,
стосовно питань, пов&#39язаних з їх соціальним захистом;

10) особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження
цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи
недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної
особи, — на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини
другої статті 13 цього Закону, протягом розгляду справи в суді;

11) особи, щодо яких суд розглядає справу про надання
психіатричної допомоги в примусовому порядку, — на правові
послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього
Закону, протягом розгляду справи в суді;

12) особи, реабілітовані відповідно до законодавства
України, — на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини
другої статті 13 цього Закону, стосовно питань, пов&#39язаних з
реабілітацією.

2. Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають
громадяни держав, з якими Україна уклала відповідні міжнародні
договори про правову допомогу, згода на обов&#39язковість яких надана Верховною Радою України, а також іноземці та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів, учасником яких є Україна, якщо такі договори зобов&#39язують держав-учасниць надавати певним категоріям осіб безоплатну правову допомогу.

Стаття 15. Суб&#39єкти надання безоплатної вторинної правової
допомоги

1. Суб&#39єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги
в Україні є:

1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають
безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за
контрактом;

3) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають
безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на
підставі договору.

Стаття 20. Підстави для відмови в наданні безоплатної
вторинної правової допомоги

1. Особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної
правової допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених
частиною першою статті 14 цього Закону;

2) особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з
метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на
безоплатну вторинну правову допомогу;

3) вимоги особи про захист або відновлення її прав є
неправомірними;

4) особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова
допомога з одного і того ж питання;

5) особа використала всі національні засоби правового захисту
у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної
правової допомоги.

2. У разі якщо особі відмовлено в наданні безоплатної
вторинної правової допомоги на підставі пункту 5 частини першої
цієї статті, до рішення про відмову додається письмове роз&#39яснення
про порядок звернення до відповідних міжнародних судових установ
чи відповідних органів міжнародних організацій, членом або
учасником яких є Україна.

Стаття 25. Права суб&#39єктів надання безоплатної вторинної
правової допомоги

1. Суб&#39єкт надання безоплатної вторинної правової допомоги
має право:

1) здійснювати захист у кримінальному провадженні під час
досудового розслідування та судового провадження на підставі
доручення Центру з надання безоплатної вторинної правової
допомоги;
2) брати участь у розгляді справи про адміністративне
правопорушення на підставі доручення Центру з надання безоплатної
вторинної правової допомоги;
3) представляти права і законні інтереси осіб, які потребують
безоплатної вторинної правової допомоги, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами на підставі доручення Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
4) запитувати і отримувати документи та інші матеріали або їх
копії, необхідні у зв&#39язку з наданням безоплатної вторинної
правової допомоги в судах, інших державних органах, органах
місцевого самоврядування, перед іншими особами;
5) збирати відомості з метою використання їх під час захисту
прав і законних інтересів осіб, які мають право на отримання
безоплатної вторинної правової допомоги;
6) ознайомлюватися в органах державної влади, органах
місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та
організаціях з необхідними для забезпечення ефективного правового захисту документами, крім тих, що є державною таємницею;
7) інформувати Центр з надання безоплатної вторинної правової
допомоги про настання обставин, що передбачають припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги у випадках, передбачених частиною першою статті 23 цього Закону;
8) на належну оплату діяльності з надання безоплатної
вторинної правової допомоги.
2. Адвокат, який надає безоплатну вторинну правову допомогу
на постійній основі за контрактом чи на тимчасовій основі на
підставі договору, має всі права та гарантії, встановлені Законом
України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»

Стаття 26. Обов&#39язки суб&#39єктів надання безоплатної вторинної
правової допомоги

1. Адвокат, який надає безоплатну вторинну правову допомогу,
зобов&#39язаний:

1) неухильно дотримуватися вимог Конституції України), цього Закону, міжнародних договорів України, згода на обов&#39язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів;

2) надавати якісно та в необхідному обсязі безоплатну
вторинну правову допомогу;

3) приймати до провадження справи осіб, які потребують
безоплатної вторинної правової допомоги, відповідно до договорів,
укладених з Центром з надання безоплатної вторинної правової
допомоги;

4) не розголошувати конфіденційну інформацію про особу, яка
стала відомою у зв&#39язку з наданням безоплатної вторинної правової
допомоги.

Стаття 29. Фінансування безоплатної правової допомоги

1. Фінансування безоплатної первинної правової допомоги
здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету України на утримання відповідних органів виконавчої влади, місцевих бюджетів та інших джерел.

2. Фінансування безоплатної вторинної правової допомоги
здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету України.

Президент України В.ЯНУКОВИЧ

м. Київ, 2 червня 2011 року
N 3460-VI

just-mykolaiv.gov.ua

Надання безоплатної правової допомоги, як одна із державних гарантій забезпечення соціального захисту населення в Україні

Надання безоплатної правової допомоги, як одна із державних гарантій забезпечення соціального захисту населення в Україні

(матеріали до районної газети «Наш край)

Прийнятий 02 червня 2011 року Закон України «Про безоплатну правову допомогу» врешті надав можливість значній кількості осіб отримувати безоплатну або частково оплатну правову допомогу, гарантовану державою. Значним досягненням Закону є визначення змісту права на безоплатну правову допомогу та порядок його реалізації, підстави надання цієї допомоги. Безоплатна правова допомога згідно із Законом складається з первинної і вторинної, що розділяє її не тільки за змістом, а й за суб’єктами надання, адже вторинну можуть надавати виключно адвокати.

Основним завданням цього закону є створення ефективної системи надання безоплатної правової допомоги , тобто ефективної гарантії права кожного на правову допомогу (ст. 59 Конституції України ). У даному законі визначено зміст цього права, порядок його реалізації , підстави і порядок надання такої допомоги , державні гарантії , повноваження органів виконавчої влади у зазначеній сфері , а також порядок оскарження рішень , дій чи бездіяльності органів державної влади , органів місцевого самоврядування , їх посадових і службових осіб з питань безоплатної правової допомоги тощо .

Відповідно до Закону система складається з двох взаємопов’язаних складових – систем безоплатної первинної та безоплатної вторинної правової допомоги .

Безоплатна первинна правова допомога передбачає надання правової інформації , консультацій , роз’яснень з правових питань , складення заяв , скарг , інших документів правового характеру ( крім документів процесуального характеру). Право на отримання такої допомоги мають всі особи, які перебувають під юрисдикцією України .

Треба зазначити , що право на безоплатну вторинну правову допомогу , на відміну від первинної , мають лише окремі категорії громадян , які визначені законом. Зокрема , особи, які перебувають під юрисдикцією України і відносяться до категорії малозабезпечених громадян ; діти-сироти , діти , позбавлені батьківського піклування , безпритульні діти , діти , які можуть стати або стали жертвами насильства в сім’ї ; особи, до яких застосовано адміністративне затримання ; особи, до яких застосовано адміністративний арешт ; підозрювані у вчиненні злочину особи, які затримані органами дізнання та слідства ; особи, до яких як запобіжний захід обрано взяття під варту; ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту », особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною ; особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи ( протягом розгляду справи в суді ); особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку ( протягом розгляду справи в суді ); особи, реабілітовані відповідно до законодавства України ( стосовно питань , пов’язаних з реабілітацією ). Вичерпний перелік категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу визначає стаття 14 Закону.

Суб’єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом; адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору. (ст.15). У нашому обласному центрі також утворено Сумський обласний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: вул . Харківська , буд. 41 ,

контактний телефон : 0891-20-00-78

факс : 044/2480009 7762

Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової

Як випливає з норм Закону, безкоштовну вторинну правову допомогу громадянам надають адвокати , з якими Центри укладають контракти на постійній основі . Звернення про надання одного з видів правових послуг безоплатної вторинної правової допомоги подаються особами, які досягли повноліття, до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або до територіального органу юстиції за місцем фактичного проживання особи незалежно від реєстрації фактичного місця проживання чи місця перебування особи. Це звернення буде розглянуто в порядку і в строки, передбачені ст. 19 Закону, (за загальним правилом – 10 днів ) і в разі прийняття позитивного рішення Центр призначає адвоката з числа тих, з якими у нього укладений постійний контракт (ст. 21 Закону). При цьому враховуються спеціалізація , досвід роботи , навантаження адвоката, складність справ, в яких він приймає участь.

консультант Липоводолинського районного суду

zib.com.ua

Безоплатна правова допомога

Що таке безоплатна правова допомога та як її отримати?

Безоплатна правова допомога – правова допомога, яка гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету, місцевих бюджетів та інших джерел.
Закон України «Про безоплатну правову допомогу» визначає порядок надання безоплатної первинної правової допомоги та безоплатної вторинної правової допомоги.
Система надання безоплатної правової допомоги в Україні – це мережа з 551 точки доступу до правових послуг: 23 регіональних, 96 місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги та 432 бюро правової допомоги у всіх регіонах України, а також Координаційний центр з надання правової допомоги.

Безоплатна первинна правова допомога, суб’єктами права на яку є усі особи, які перебувають під юрисдикцією України, включає такі види правових послуг, як надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань; складення заяв, скарг, інших документів правового характеру (крім процесуальних), а також надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Безоплатну первинну правову допомогу надають органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи приватного права, спеціалізовані установи, місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги/бюро правової допомоги усім громадянам України, які перебувають під юрисдикцією України.

Безоплатна вторинна правова допомога – вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя, і включає такі види правових послуг, як захист; здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на таку допомогу в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають такі категорії осіб:

1) особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб;

2) діти, у тому числі діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту;

2-1) внутрішньо переміщені особи;
2-2) громадяни України, які звернулися із заявою про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб;

3) особи, до яких застосовано адміністративне затримання;

4) особи, до яких застосовано адміністративний арешт;

5) особи, які відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважаються затриманими;

6) особи, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою;

7) особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії, а також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі;

8) особи, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»;

9) ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань;

9-1) особи, які перебувають під юрисдикцією України і звернулися для отримання статусу особи, на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

10) особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

11) особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку;

12) особи, реабілітовані відповідно до законодавства України;

13) особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі.

Також право на безоплатну вторинну правову допомогу мають громадяни держав, з якими Україна уклала відповідні міжнародні договори про правову допомогу, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також іноземці та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів, учасником яких є Україна, якщо такі договори зобов’язують держав-учасниць надавати певним категоріям осіб безоплатну правову допомогу.

ЯК ОТРИМАТИ ДОПОМОГУ?

Для забезпечення оперативного реагування на повідомлення про затримання осіб, на звернення громадян про надання правової допомоги та на проблемні питання, які вони порушують, а також для надання роз’яснень законодавства у сфері безоплатної правової допомоги та надання правових консультацій цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України безкоштовні.

Також отримати правову допомогу можна, особисто звернувшись до найближчого центру з надання безоплатної правової допомоги або бюро правової допомоги.

minjust.gov.ua

Закон україни про надання безоплатної допомоги

Автор: Олександр Врублевський,

експерт-консультант проекту DESPRO з питань діяльності старост та співробітництва територіальних громад

Відповідно до Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу, яка у випадках, передбачених законом, надається безоплатно (стаття 59). Порядок реалізації цього конституційного припису визначається Законом України «Про безоплатну правову допомогу» від 02 червня 2011 року №3460-VI (далі – Закон №3460-VI).

Перш ніж розглянути порядок надання старостою безоплатної правової допомоги, давайте з’ясуємо зміст поняття «безоплатної правової допомоги», які існують її види, хто має право її надавати, а хто отримувати?

Закон №3460-VI визначає безоплатну правову допомогу як правову допомогу, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел (пункт 1 частини 1 статті 1).

Право на безоплатну правову допомогу являє собою гарантовану Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених Законом №3460-VI.

Як ми бачимо, правова допомога існує двох видів:

  • безоплатна первинна правова допомога;
  • безоплатна вторинна правова допомога.

Безоплатна первинна правова допомога – це вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг:

  • надання правової інформації;
  • надання консультацій і роз’яснень з правових питань;
  • складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру);
  • надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Суб’єктами надання безоплатної первинної правової допомоги в Україні є:

  • органи виконавчої влади;
  • органи місцевого самоврядування;
  • фізичні та юридичні особи приватного права;
  • спеціалізовані установи.

Безоплатна вторинна правова допомога – це вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг:

  • захист;
  • здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
  • складення документів процесуального характеру.

Суб’єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є:

  • центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
  • адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

Зважаючи на ту обставину, що надання безоплатної вторинної правової допомоги не здійснюється безпосередньо органами місцевого самоврядування, в подальшому мова йтиме виключно про безоплатну первинну правову допомогу.

Як зазначалося вище, одним із суб’єктів надання безоплатної первинної правової допомоги є органи місцевого самоврядування.

Органами місцевого самоврядування є органи, які утворюються територіальною громадою у встановленому законом порядку для виконання завдань і функцій місцевого самоврядування, наділені відповідно до закону владними повноваженнями, що реалізуються у визначених законом правових та організаційних формах. До них належать сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Враховуючи, що сільські, селищні, міські ради, будучи представницькими органами місцевого самоврядування являють собою виборні органи, які складаються з депутатів і відповідно до закону наділяються правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення, безпосереднє надання безоплатної первинної правової допомоги можуть здійснювати виконавчі органи рад. Ними є органи, які створюються сільськими, селищними, міськими радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування в межах, визначених законами України.

Так, згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі Закон № 280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері надання безоплатної первинної правової допомоги належать такі власні (самоврядні) повноваження:

  1. утворення в установленому порядку установ з надання безоплатної первинної правової допомоги з урахуванням потреб територіальної громади;
  2. підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо утворення установ з надання безоплатної первинної правової допомоги, вирішення питань про чисельність працівників таких установ, про витрати на їх утримання, здійснення матеріально-технічного забезпечення їх діяльності, надання для їх функціонування необхідних приміщень;
  3. забезпечення координації діяльності установ з надання безоплатної первинної правової допомоги на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
  4. здійснення фінансування установ з надання безоплатної первинної правової допомоги та контролю за використанням коштів такими установами за призначенням;
  5. розгляд письмових звернень про надання безоплатної первинної правової допомоги та надання такої допомоги з питань, що належать до їх компетенції, відповідно до закону;
  6. надання роз’яснень положень законодавства та консультацій щодо порядку звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги;
  7. забезпечення особистого прийому осіб для надання безоплатної первинної правової допомоги;
  8. залучення на підставі договорів адвокатів, фізичних та юридичних осіб приватного права до надання безоплатної первинної правової допомоги;
  9. координація діяльності з місцевими органами виконавчої влади та територіальними органами центральних органів виконавчої влади щодо надання безоплатної первинної правової допомоги;
  10. надання документів та інших матеріалів або їх копій, необхідних у зв’язку з наданням безоплатної вторинної правової допомоги;
  11. організація семінарів, конференцій з питань безоплатної первинної правової допомоги.

На виконання вказаних вище повноважень, передбачених пунктами 5 і 7 та враховуючи статус старости, згідно із яким він є членом виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради за посадою, виконавчий комітет відповідної ради може своїм рішенням уповноважити старосту на надання безоплатної первинної правової допомоги мешканцям відповідного старостинського округу. Однак самого рішення буде замало. Для того, щоб види правових послуг, їх обсяг та порядок надання були чітко визначеними та зрозумілими як самому старості, так і потенційним отримувачам таких послуг, виконавчому комітетові ради доцільно розробити та затвердити локальний нормативний акт правового характеру, наприклад, Порядок надання старостою безоплатної первинної правової допомоги мешканцям старостинського округу.

Перед тим, як розглянути саму процедуру надання старостою безоплатної первинної правової допомоги, важливо з’ясувати: з яких питань та які види правових послуг староста може реально надавати?

Якщо ознайомитися із повноваженнями старости, якими його наділяє Закон №280/97-ВР, то стає очевидним, що сприяння жителям відповідного села, селища у підготовці документів, що подаються до органів місцевого самоврядування (пункт 4 частини 1 стаття 54-1) є повноваженням, яке за своїм змістом частково схоже на такий вид надання правових послуг в межах безоплатної первинної правової допомоги як складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру). Таким чином, староста, навіть, не будучи уповноваженим на надання безоплатної первинної правової допомоги, зобов’язаний частково її надавати, але в контексті іншого закону.

Проведений аналіз нормативних актів, які унормовують надання безоплатної правової допомоги, визначають повноваження старости та виконавчих органів рад, дозволяє стверджувати, що старосту може бути уповноважено надавати безоплатну правову допомогу виключно з питань, що належать до його компетенції.

Компетенція (лат. competentia, від compete – взаємно прагну; відповідаю, підходжу) являє собою сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов’язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством. В законодавстві та юридичній літературі поняття «компетенція» і «повноваження» вживається як синоніми.

Що стосується видів правових послуг, які староста має надавати в межах безоплатної первинної правової допомоги, то ними можуть бути:

  • надання правової інформації. Сутність цього виду правової послуги полягає у тому, що староста як посадова особа місцевого самоврядування повідомляє особі, яка звернулася до нього за допомогою певні документовані або публічно оголошені відомості про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.

Джерелами правової інформації є Конституція України, закони, підзаконні нормативні правові акти, міжнародні договори та угоди, норми й принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань. Правова інформація може бути нормативною і ненормативною. До останньої можна віднести документи, які не містять правових норм, а отже, мають інформаційно-рекомендаційний характер.

  • надання консультацій і роз’яснень з правових питань. Цей вид правової допомоги передбачає надання з боку старости необхідних фахових порад, які стосуються питання/проблеми, з якою звернулася відповідна особа, а також пояснює їй зміст тих чи інших норм правових актів, які варто знати особі для вирішення її питання/проблеми.
  • складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру). Надаючи цей вид правової допомоги, староста може використовувати різного роду збірники зразків документів. Однак, тут старості варто знати, що документами процесуального характеру є ті документи, складення яких передбачає:
  • Кодекс України про адміністративні правопорушення;
  • Цивільний процесуальний кодекс України;
  • Господарський процесуальний кодекс України;
  • Кримінальний процесуальний кодекс України;
  • Кодекс адміністративного судочинства України,

а також те, що складання документів процесуального характеру належить до вторинної правової допомоги.

  • надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правовоїдопомоги та медіації. Цей вид правової допомоги надається у тому випадку, коли особа звернулася за наданням безоплатної первинної правової допомоги, а реально потребує надання вторинної правової допомоги, або ж звернулася за наданням вторинної правової допомоги. Для виконання цього припису, староста зобов’язаний повідомити особі, яка звернулася за допомогою, не лише місцезнаходження, номери засобів зв’язку та розпорядок роботи найближчого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, але й роз’яснити особі або її законному представникові порядок подання звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Старості необхідно знати, що процедура надання безоплатної вторинної правової допомоги є дворівневою. Зокрема, адвокат, який безпосередньо надаватиме правову допомогу залучається через центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Центри і зареєстровані адвокати не є взаємозамінними. Зокрема, надання безоплатної правової допомоги організовуватиметься відповідними центрами, але надаватися допомога повинна виключно адвокатами.

Що стосується медіації, то проект закону «Про медіацію» (реєстр. № 3665) був прийнятий 03.11.2016 р. Верховною Радою України за основу. Законопроектом передбачається визначення правових основ надання послуг медіації на професійних засадах та має на меті запровадження інституту медіації в суспільстві, поширення практики мирного вирішення спорів позасудовими методами та забезпечення збалансованих взаємовідносин між інститутом медіації та судовою системою. Після ухвалення та набуття чинності законом «Про медіацію», староста зобов’язаний буде повідомити особі, яка звернулася за допомогою, місцезнаходження, номери засобів зв’язку та розпорядок роботи найближчої організації, що забезпечує проведення медіації.

І наостанок, розглянемо процедуру, за якою староста має надавати безоплатну первинну правову допомогу.

Звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 Закону №3460-VI:

  • надсилаються або подаються особами, які досягли повноліття, безпосередньо до органів місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції;
  • стосовно дітей, надсилаються або подаються їх законними представниками;
  • стосовно осіб, визнаних судом недієздатними, або дієздатність яких обмежена судом, надсилаються або подаються їх опікунами чи піклувальниками.

Слід пам’ятати, що органи місцевого самоврядування (їх посадові особи) у разі письмового звернення осіб про надання правових послуг з питань, що віднесені до їх повноважень, зобов’язані надати такі послуги протягом 30 календарних днів з дня надходження такого звернення.

Якщо у зверненні особи міститься лише прохання про надання відповідної правової інформації, така правова допомога надається не пізніше п’ятнадцятиденного терміну з дня отримання звернення.

Досить важливим аспектом в реалізації права на безоплатну первинну правову допомогу є те, що органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування забороняється встановлювати плату за надання будь-якого з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 Закону №3460-VI, та за видачу особам бланків заяв, звернень, запитів, довідок, інших документів, подання яких передбачено законодавством для реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Якщо питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції старости, до якого надійшло звернення особи, він протягом п’яти календарних днів повинен надіслати це звернення до відповідного органу та повідомити про це особу, яка подала звернення.

Якщо під час розгляду звернення про надання безоплатної первинної правової допомоги встановлено, що особа потребує надання безоплатної вторинної правової допомоги, староста, який розглядає звернення, зобов’язаний роз’яснити особі або її законному представникові порядок подання звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Звернення, що не стосуються надання первинної правової допомоги, розглядаються в порядку, встановленому законодавством про звернення громадян.

Безоплатна правова допомога може також надаватися під час особистого прийому громадян посадовими особами місцевого самоврядування. Відтак, органи місцевого самоврядування зобов’язані проводити особистий прийом осіб, які потребують безоплатної первинної правової допомоги, з питань, що належать до компетенції відповідного органу.

Прийом осіб, які потребують безоплатної первинної правової допомоги, має проводитися постійно в установлені дні та години. Графік прийому осіб повинен бути доведений до їх відома.

Органи місцевого самоврядування забезпечують проведення особистого прийому осіб висококваліфікованими працівниками, які можуть чітко і доступно надати роз’яснення положень законодавства та консультації з питань реалізації прав і свобод людини і громадянина та виконання обов’язків.

Якщо під час особистого прийому встановлено, що особа потребує надання безоплатної вторинної правової допомоги, працівник, який проводить особистий прийом, зобов’язаний роз’яснити їй порядок подання звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги.

decentralization.gov.ua

Смотрите так же:

  • Правила при стрельбе из пневматической винтовки гто-нормы.ру Стрельба из пневматической винтовки Мишень: №8 Дистанция: 10 метров. Упражнение: Стрельба из пневматического или электронного оружия Порядок проведения испытаний Стрельба производится из пневматической винтовки или […]
  • Пособие на ребенка в 2013 в рб Пособие на первого ребенка с 1 января составляет 1,4 млн, на второго и последующих - еще больше 9 января 2013 в 16:29Елена Прус, БЕЛТА В Беларуси размер пособия по уходу за ребенком в возрасте до 3 лет с 1 января по 31 января текущего […]
  • Договор купля продажа станка Договор купли-продажи оборудования г. Москва «___»_________ 201_ г. ООО «ПРИИСК ЛТД», далее - «Продавец», в лице директора Севрюжного Ю.Ю., и ОАО «МИИСТР № 128», далее «Покупатель», в лице директора Ражной Э.Э., заключили настоящий […]
  • Отдел судопроизводства по гражданским делам Отдел судопроизводства по гражданским делам 1. Отдел обеспечения судопроизводства по гражданским делам Самарского областного суда является одним из подразделений суда, образуется отдел приказом председателя областного суда. 2. […]
  • Решения военных судов по уголовным делам Решения военных судов по уголовным делам ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДА РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ от 28 апреля 2011 года N 7 ____________________________________________________________________ Утратило силу с 1 января 2013 года на основании […]
  • Ответственный за приказ по коррупции МДОУ «Детский сад №227» города Ярославля Противодействие коррупции Противодействие коррупции ПРОТИВОДЕЙСТВИЕ КОРРУПЦИИ Муниципальное дошкольное образовательное учреждение «Детский сад №227» ПРИКАЗ №121 "16" июля 2015 г. «О мерах по […]

Обсуждение закрыто.