Закон про правовий режим надзвичайного стану

Закон про правовий режим надзвичайного стану

Правову основу введення режиму надзвичайного стану, крім норм Конституції України (ст. ст. 92,106), становлять Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану», а також закони, що регулюють діяльність окремих органів державного управління в умовах надзвичайного Стану, наприклад, «Про міліцію», «Про Службу безпеки», Закон України та Указ Президента України про введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджені Верховної Ради України.

Надзвичайний стан — це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров’ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства — передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» повноважень, необхідних для відвернення загрози та гарантування безпеки і здоров’я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Метою введення надзвичайного стану є:

— усунення загрози та якнайшвидша ліквідація особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

— нормалізація обстановки, відновлення правопорядку при спробах захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства;

— відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб;

— створення умов для нормального функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших інститутів громадянського суспільства.

Надзвичайний стан вводиться лише за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладу, усунення якої іншими способами є неможливим.

У Законі України «Про правовий режим надзвичайного стану» йдеться про два види такого стану:

1) виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю і здоров’ю значних верств населення;

2) викликаний протиправними діями людей:

— здійснення масових терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо важливих об’єктів життєзабезпечення;

— виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, блокування або захоплення окремих особливо важливих об’єктів чи місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

виникнення масових заворушень, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи;

— спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства;

— масовий перехід державного кордону з територій суміжних держав;

— необхідність відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади.

Перший вид режиму надзвичайного стану вводиться в Україні або в окремих її місцевостях Указом Президента України за пропозицією Кабінету Міністрів України із затвердженням Верховною Радою України.

Другий вид режиму надзвичайного стану вводиться Указом Президента України за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України із затвердженням Верховною Радою України після попереднього звернення Президента України через засоби масової інформації або в інший спосіб до груп осіб, організацій, установ, які є ініціаторами чи учасниками дій, що можуть бути приводом для запровадження надзвичайного стану, крім випадків, коли для врятування населення або недопущення загибелі людей потрібні невідкладні заходи.

Введення надзвичайного стану на території АРК або в окремих її місцевостях може ініціювати Верховна Рада АРК.

В Указі Президента України про введення надзвичайного стану зазначаються:

1) обґрунтування необхідності введення надзвичайного стану;

2) межі території, на якій вводиться надзвичайний стан;

3) час, з якого вводиться надзвичайний стан, і строк, на який він вводиться;

4) перелік і межі конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв’язку з введенням такого стану, а також перелік тимчасових обмежень прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;

5) органи державної влади, органи військового командування та органи місцевого самоврядування, яким доручається здійснення заходів надзвичайного стану, та межі їх додаткових повноважень;

6) інші питання, що випливають із зазначеного вище Закону. Указ Президента України про введення надзвичайного стану, затверджений Верховною Радою України, негайно оголошується через засоби масової інформації або в інший спосіб.

Надзвичайний стан в Україні може бути введений на строк не більше як 30 діб і не більше як 60 діб в окремих її місцевостях.

За необхідності надзвичайний стан може бути продовжений Президентом України, але не більш як на 30 діб. Такий Указ Президента України набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України.

Надзвичайний стан в Україні або в окремих її місцевостях може бути скасований Указом Президента України раніше строку, на який він вводиться, в разі усунення обставин, що обумовили його введення.

В умовах надзвичайного стану Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні і місцеві органи виконавчої влади, Верховна Рада АРК, Рада міністрів АРК, органи місцевого самоврядування, а також військове командування та його представники, підприємства, установи і організації відповідно здійснюють повноваження, надані їм Конституцією та законами України, і забезпечують виконання заходів, упроваджених у зв’язку з введенням надзвичайного стану.

У період надзвичайного стану не можуть бути відповідно припинені чи обмежені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Верховної Ради АРК, Ради міністрів АРК, міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також судів, органів прокуратури України, органів дізнання та слідства.

Указом Президента України на період надзвичайного стану можуть запроваджуватися такі заходи:

1) встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування територією, де вводиться надзвичайний стан;

2) обмеження руху транспортних засобів та їх огляд;

3) посилення охорони громадського порядку та об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення і народного господарства;

4) заборона проведення масових заходів, крім заходів, заборона на проведення яких встановлюється судом;

5) заборона страйків.

Додатково можуть здійснюватися такі заходи:

6) тимчасова чи безповоротна евакуація людей з місць, небезпечних для проживання, з обов’язковим наданням їм стаціонарних або тимчасових жилих приміщень;

7) встановлення карантину та проведення інших обов’язкових санітарних і протиепідемічних заходів;

8) мобілізація та використання ресурсів підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності, для відвернення небезпеки та ліквідації надзвичайних ситуацій з обов’язковою компенсацією зазнаних втрат та ін.

9) запровадження комендантської години (заборона перебування на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень особи у встановлені години доби);

10) перевірка документів у громадян, а за необхідності — проведення особистого огляду, огляду речей, транспортних засобів, багажу і вантажів, службових приміщень та житла громадян;

11) обмеження або тимчасова заборона продажу зброї, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин, а також алкогольних напоїв і речовин, вироблених на спиртовій основі, та ін. Забезпечення громадського порядку, охорона життя, здоров’я, прав, свобод і законних інтересів громадян в умовах надзвичайного стану здійснюються силами і засобами органів МВС України, в тому числі внутрішніх військ, військ Цивільної оборони, СБУ відповідно до їх повноважень, встановлених законом, а в деяких випадках, передбачених законом, можуть залучатися також військові частини Збройних Сил України та Прикордонних військ України.

Порушення вимог або невиконання заходів правового режиму надзвичайного стану тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.

pidruchniki.com

Що таке надзвичайний стан?

Це зовнішні посилання і відкриються в новому вікні

Це зовнішні посилання і відкриються в новому вікні

У разі запровадження надзвичайного стану буде суттєво обмежено права людини, армія та органи влади отримають додаткові повноваження, а роботу ЗМІ можуть заблокувати.

Хто ініціює та оголошує надзвичайний стан, яка роль відводиться армії та які права людини будуть обмежені — у матеріалі BBC Україна.

Хто ініціює

Закон «Про правовий режим надзвичайного стану» чітко вказує, що надзвичайний стан вводиться лише за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладові, усунення якої іншими способами є неможливим.

За Конституцією, режим надзвичайного стану запроваджує президент своїм указом, проте його має у дводенний термін затвердити Верховна Рада більшістю голосів. Закон уточнює, що пропозиції про введення надзвичайного стану президенту подає Рада національної безпеки та оборони (РНБО), головою якої є керівник держави.

У випадках, коли надзвичайний стан стосується якихось техногенних чи екологічних катастроф, з ініціативою може виступити уряд. Після затвердження парламентом указу президента про запровадження надзвичайного стану він оприлюднюється негайно.

Територія та час надзвичайного стану

В указі президента про введення надзвичайного стану обов’язково зазначаються межі території введення надзвичайного стану – на території цілої України або окремих місцевостей.

Також має бути вказаний час, з якого вводиться надзвичайних стан, і строк, на який він вводиться. На території України НС може запроваджуватись на 30 днів, а в окремих місцевостях – на 60 днів.

Офіційні підстави

В указі має бути чітке обґрунтування необхідності введення надзвичайного стану із зазначенням причини з вичерпного переліку зі статті 4 профільного закону.

Таких причин у законі вказано сім:

  • тяжкі надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру,
  • здійснення масових терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей,
  • виникнення міжнаціональних та міжконфесійних конфліктів або захоплення окремих важливих об’єктів,
  • виникнення масових безпорядків, що супроводжуються насильством над громадянами,
  • спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства,
  • вторгнення з території суміжних держав,
  • необхідність відновлення конституційного правопорядку.

Влада за надзвичайного стану

В указі про НС має бути вказаний чіткий перелік і межі надзвичайних заходів.

Президент має вказати на органи державної влади, органи військового командування та органи місцевого самоврядування, яким доручається здійснення заходів надзвичайного стану.

Ключова роль за умови надзвичайного стану відводиться армії. Військовим командуванням, яке працює під час надзвичайного стану, визначене головне управління внутрішніх військ МВС, СБУ та військова служба правопорядку армії.

Всі органи влади за НС здійснюють свою роботу «у взаємодії з військовим командуванням».

На місцях під час надзвичайного стану створюються оперативні штаби, керівництво якими переходить до комендантів територій. Комендатури наділяються правом видавати обов’язкові до виконання рішення, накази та директиви.

Загальну координацію роботи всіх органів влади за надзвичайного стану здійснює РНБО, а також уряд.

Під час дії надзвичайного стану Верховна Рада працює у пленарному режимі, а якщо в даний час у неї канікули, то збирається протягом двох днів. У час надзвичайного стану не можна змінювати Конституцію України або виборче законодавство.

Робота ЗМІ

У разі запровадження режиму надзвичайного стану можливе суттєве обмеження роботи ЗМІ й доступу громадян до інформації. Найперше, передбачена заборона на виготовлення інформаційних матеріалів, що «можуть дестабілізувати обстановку».

Комендатури отримують право регулювати роботу теле- та радіоцентрів й встановлювати особливий режим передачі даних через комп’ютерні мережі.

Окрім того, влада отримає можливість забороняти функціонування аматорських радіопередавальних пристроїв та приймачів.

Обмеження прав людини

Під час оголошення НС має бути вкзаний чіткий перелік прав людини, які тимчасово обмежуються.

Проте в Конституції міститься низка прав, які обмежувати не можна: право на життя, особисту недоторканість та судовий захист.

Хоча в умовах НС гарантується право на житло, майно громадян може вилучатись «в інтересах суспільної необхідності». Передбачається, що після скасування надзвичайного стану завдана громадянам та їхньому майну шкода компенсується державою.

Також варто згадати, що при надзвичайному стані не може обмежуватись право на правову допомогу та право не виконувати злочинні накази.

За дотриманням прав людини в умовах надзвичайного стану має слідкувати уповноважений Верховної Ради з прав людини.

Що таке комендантська година

Законом передбачається, що за умов надзвичайного стану встановлюється особливий режим в’їзду та виїзду, а також обмеження свободи пересування. У

Комендатури можуть обмежувати транспортний рух та оглядати всі автотранспортні засоби. В цей час органи влади забороняють проведення масових заходів та страйків, а комендатури можуть примусово відчужувати або вилучати майно в інтересах держави.

Комендатури на місцях можуть запроваджувати комендантську годину із забороною перебувати на вулицях без спеціальних перепусток у встановлені години доби.

Дозволяються перевірки документів й обшук громадян, транспорту, вантажів, службових приміщень та житла без санкції суду.

Військовозобов’язаним та призовникам забороняється змінювати місце проживання без дозволу військкоматів.

Окрім заборони на продаж зброї та хімічних і отруйних речовин, запроваджується заборона на продаж алкогольних напоїв та речовин на спиртовій основі.

Органи влади отримують право на вилучення зареєстрованої вогнепальної і холодної зброї громадян. Також можлива заборона діяльності політичних партій та громадських організацій.

www.bbc.com

Удосконалення засад правового режиму надзвичайного стану

У статті проаналізовано законодавство з питань надзвичайного стану. Особлива увага приділена діяльності органів державної влади, військового командування, військових формувань та органів місцевого самоврядування в умовах згаданого стану, який запроваджують у разі виникнення надзвичайних ситуацій соціального або воєнного характеру. Встановлено, що низка його норм є застарілою, не враховує сучасних реалій, особливостей російської «гібридної» агресії проти України й досвіду антитерористичної операції на Донбасі. Запропоновано відповідні зміни до законодавства.

Після початку війни на Сході України Президент, Верховна Рада та уряд переглянули з багатьох питань правові засади національної безпеки й оборони держави1. Зокрема до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» було внесено більше десяти важливих змін. Набули чинності в оновлених редакціях Закон України «Про правовий режим воєнного стану» та Стратегія національної безпеки України. На жаль, зазначене не торкнулося законодавства з питань правового режиму надзвичайного стану. І це під час посилених дій Росії з дестабілізації соціально­політичної, економічної та криміногенної ситуацій у нашій державі, збільшення кількості та масштабів організованих нею терористичних актів. Це небезпечний виклик для суспільства та державності України.

У нинішніх складних зовнішньо­ та внутрішньополітичних, соціально­економічних умовах необхідність удосконалення засад правового режиму надзвичайного стану також зумовлюється такими обставинами. Насамперед відомо, що Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» [2] прийнято ще у 2000 році (далі – закон про надзвичайний стан). Від того часу він не уточнювався, за винятком декількох змін термінологічного характеру. Через це деякі його норми застаріли. Вони не враховують сучасних українських реалій, особливостей російської «гібридної» агресії проти України, досвіду проведення антитерористичної операції (АТО) на Донбасі та містять багато інших серйозних вад.

Так, передбачені згаданим законом засади діяльності та повноваження вищих органів державної влади в умовах надзвичайного стану зорієнтовані на тодішню, зразка 2000 року президентсько­парламентську (а фактично президентську) форму правління. Тоді Президент України мав вагомі конституційні повноваження для впливу на всі сфери діяльності уряду, міг призначати та звільняти з посад його членів, керівників органів виконавчої влади, військових формувань і правоохоронних органів, впливати на формування та виконання відповідних статей державного бюджету тощо.

За чинною нині Конституцією глава держави позбавлений значної частини владних повноважень, необхідних для виконання низки функцій в умовах надзвичайного стану. Їх передано парламенту при визначній ролі коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді та Кабінету Міністрів України. І ці зміни слід врахувати в законі про надзвичайний стан.

Варто нагадати, що з огляду на характер походження подій, які можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій в Україні, чинна класифікація визначає чотири їх види: техногенного, природного, соціального та воєнного характеру [1]. Вони, залежно від масштабів заподіяних наслідків та обсягів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їхньої ліквідації, можуть бути державного, регіонального, місцевого чи об’єктового рівня.

Порядок класифікації надзвичайних ситуацій за їхніми рівнями встановлює Кабінет Міністрів, а класифікаційні ознаки кожної з них визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту. Нині таким органом є Міністерство внутрішніх справ України. Однак дотепер діють класифікаційні ознаки, затверджені наприкінці 2012 року колишнім Міністерством надзвичайних ситуацій [8].

До того ж наведені в них ознаки надзвичайних ситуацій соціального характеру потребують ретельної переробки з огляду на події, які вже понад рік тривають у нашій державі, насамперед на її Сході. А ознак надзвичайних ситуацій воєнного характеру в указаному документі взагалі немає. Тому Кабміну рекомендується вжити заходів задля усунення зазначених вад нормативно­правової бази з питань надзвичайних ситуацій.

Згідно із законом надзвичайний стан можна тимчасово запровадити в Україні чи в окремих її місцевостях за різних умов.

По­перше, в разі виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю й здоров’ю значних верств населення (п. 1, ч. 2, ст. 4). Загалом, надалі ми не розглядатимемо норми закону про надзвичайний стан, пов’язані з особливостями його запровадження в разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру, оскільки їхній аналіз і підготовку пропозицій щодо вдосконалення таких норм мають робити фахівці з цивільного захисту. Слід зауважити, що в разі запровадження надзвичайного стану зі згаданих підстав для проведення аварійно­рятувальних і відновлювальних робіт можуть залучатися, крім сил цивільного захисту, військові частини Збройних Сил України (ч. 2, ст. 20).

По­друге, правовий режим надзвичайного стану може також бути запроваджений в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій соціального або воєнного характеру в разі (п.п. 2–7,
ч. 2, ст. 4):

– здійснення масових терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо важливих об’єктів життєзабезпечення;

– виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, блокування або захоплення окремих особливо важливих об’єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування;

– виникнення масових безладів, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їхні права й свободи;

– спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства;

– масового переходу державного кордону з території суміжних держав;

– необхідності відновлення конституційного правопорядку й діяльності органів державної влади.

Слід звернути увагу на те, що під час запровадження надзвичайного стану із зазначених підстав до виконання його заходів військові частини Збройних Сил України можуть залучатися лише в разі масового переходу державного кордону з території суміжних держав (ч. 3, ст. 20). У решті ж випадків у заходах надзвичайного стану можуть брати участь, поряд із силами та засобами органів МВС, в тому числі Національної гвардії та Служби безпеки, виключно сили й засоби Військової служби правопорядку Збройних Сил України (ч. 1, ст. 20).

Тобто законом про надзвичайний стан заборонено використовувати інші частини та підрозділи Збройних Сил, їхні літаки, вертольоти, кораблі тощо в умовах надзвичайного стану, запровадженого у разі виникнення надзвичайних ситуацій соціального або воєнного характеру.

Проте відомо, що Військова служба правопорядку Збройних Сил України (далі – Військова служба правопорядку) має вкрай обмежені сили та засоби. Це органи управління, підрозділи охорони військових об’єктів, патрульно­постової служби, безпеки дорожнього руху та спеціального призначення. Чисельність їхнього особового складу становить 2,0–2,5 тисячі осіб, озброєних переважно легкою стрілецькою зброєю. До того ж Військова служба правопорядку під час участі в заходах надзвичайного стану має право виконувати доволі вузьке коло специфічних завдань [3].

Утім, досвід проведення АТО засвідчив, що сили та засоби Служби безпеки, МВС, Національної гвардії та Держприкордонслужби України з різних причин неспроможні самотужки ефективно протидіяти російським незаконним збройним формуванням, диверсійно­розвідувальним групам, бойовикам та терористам, а також забезпечувати відновлення конституційного правопорядку й діяльності органів державної влади без належної підтримки з боку бойових та інших частин і підрозділів Збройних Сил України. Тому пропонуємо внести до статті 20 закону про надзвичайний стан зміни, які надаватимуть право залучати згадані частини та підрозділи до участі в заходах надзвичайного стану, запровадженого з підстав, визначених у його пунктах 2–5 та 7 частини 2 статті 4.

У законі про надзвичайний стан особливу роль у виконанні заходів цього стану покладено на так зване військове командування в складі Головного органу військового управління Національної гвардії, Служби безпеки та Військової служби правопорядку. В сучасних умовах назва та особливо такий склад цього командування не відповідають характеру заходів надзвичайного стану й не враховують суттєвих змін у правоохоронній системи України.

Так, зокрема, статті 16–18 згаданого закону передбачають здійснення двадцяти п’яти заходів надзвичайного стану. На підставі аналізу їхнього змісту можна стверджувати, що двадцять один із них має право­охоронний, економічний, медичний, гуманітарний, адміністративний чи інший невійськовий характер. Тому задля забезпечення громадської безпеки населення, нормальної роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, посилення громадського порядку, протидії терактам тощо їх виконуватимуть переважно правоохоронні та спеціальні органи держави.

І лише один із зазначених заходів за характером є певною мірою військовим. Ідеться про заборону призовникам і військовозобов’язаним змінювати місце проживання без відома відповідного військового комісаріату (п. 3, ч. 1, ст. 18). За таких обставин називати «військовим» згадане командування алогічно та недоцільно.

Нещодавно в ході реформи правоохоронної системи було створено Національну поліцію. Її діяльність спрямовується та координується Кабміном через міністра внутрішніх справ задля забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримки публічної безпеки й порядку, в тому числі для сприяння забезпеченню правового режиму надзвичайного стану [4]. Також через згаданого міністра Кабмін спрямовує та координує діяльність Державної прикордонної служби і Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Крім того, міністр внутрішніх справ здійснює військово­політичне та адміністративне керівництво Національною гвардією України як військовим формуванням із правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України.

Зважаючи на це, рекомендується замінити в законі про надзвичайний стан термін «військове командування» терміном «правоохоронно­військове командування», а також визначити в статті 10 цього закону, що таким командуванням є:

– Головний штаб Міністерства внутрішніх справ України, який забезпечує та здійснює в межах своєї компетенції функції цього міністерства з координації, аналізу, планування, контролю та узгодження дій органів і підрозділів внутрішніх справ із реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, власності, інтересів суспільства та держави від злочинних і кримінально протиправних посягань [9];

– центральний орган управління Національною поліцією України;

– Головне управління Національної гвардії України;

– Адміністрація Державної прикордонної служби;

– Центральне управління Служби безпеки України;

– Генеральний штаб Збройних Сил України.

Під час удосконалення норм та положень закону про надзвичайний стан необхідно також ретельно переглянути зміст заходів надзвичайного стану й урахувати зміст заходів воєнного стану, що є в оновленому Законі України «Про правовий режим воєнного стану», а також досвід проведення АТО.

Особливу увагу слід також приділити питанням удосконалення засад діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, правоохоронних та військових органів в умовах надзвичайного стану.

Так, закон про надзвичайний стан передбачає створення на місцях указом Президента України про запровадження надзвичайного стану оперативних штабів для координації дій органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, військового командування, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій із питань підтримання правопорядку й забезпечення безпеки громадян на відповідній території (ч. 4, ст. 14). До складу таких штабів входитимуть представники Служби безпеки, центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику в галузі цивільного захисту, внутрішніх справ, Військової служби правопорядку та місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування на чолі з комендантами територій.

Однак досі законом не визначено правовий статус та повноваження згаданих штабів і комендантів. До того ж ці коменданти зможуть ефективно реалізовувати свої функції лише за умови створення відповідних комендатур територій, на яких запроваджено надзвичайний стан. Проте в законі про надзвичайний стан немає навіть згадки про такі комендатури. В цьому контексті слід зазначити, що у 2013–2014 роках в Україні вже підготували низку аналітичних матеріалів, у яких, зокрема, наведено результати аналізу іноземного досвіду з питань запровадження надзвичайного стану та рекомендації стосовно вдосконалення українського законодавства [10; 11]. Вважаємо, що вони будуть корисними під час підготовки змін до закону про надзвичайний стан.

Не відповідають сучасним українським реаліям і норми закону про надзвичайний стан щодо неприпустимості припинення повноважень, зокрема, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (ст. 11). Адже відомо, що під час російської збройної агресії в Криму та на Донбасі непоодинокими були випадки, коли сільські, селищні, міські, обласні ради та/або їхні виконавчі органи не здійснювали покладені на них Конституцією та законами України повноваження. В тому числі агресія та окупація стали можливими як наслідок їхнього фактичного саморозпуску або самоусунення. З огляду на це, до законодавства вже внесли зміни, які дозволяють Президентові припиняти під час проведення АТО та/або на територіях, де запроваджено правовий режим воєнного стану, діяльність згаданих місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування і створювати замість них відповідні тимчасові державні органи – військово­цивільні адміністрації [5; 6; 7].

Отже, пропонуємо внести й до закону про надзвичайний стан норми, які надаватимуть Президентові України право на територіях, де запроваджено надзвичайний стан:

– припиняти діяльність сільських, селищних, міських рад та/або їхніх виконавчих органів, які не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, в тому числі внаслідок фактичного саморозпуску або самоусунення від виконання своїх повноважень або їх фактичного невиконання;

– створювати замість них відповідні тимчасові державні органи, наприклад, комендатури територій надзвичайних ситуацій.

Указані комендатури мають очолювати коменданти відповідних територій надзвичайної ситуації. Крім того, такі комендатури доцільно визначити як складові правоохоронно­військового командування. І саме при цих комендатурах Президент зможе створювати згадані оперативні штаби.

На наш погляд, наведені результати аналізу стану законодавчої бази з питань запровадження та забезпечення дії в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану в разі виникнення надзвичайних ситуацій соціального або воєнного характеру, а також пропозиції щодо її вдосконалення будуть корисні під час відповідної законотворчої діяльності Кабміну, профільних комітетів Верховної Ради України та народних депутатів.

1. Кодекс цивільного захисту України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5403­17.

2. Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1550­14.

3. Закон України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» [Електрон­ний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3099­14.

4. Закон України «Про Національну поліцію» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.golos.com.ua/article/257729.

5. Закон України «Про боротьбу з тероризмом» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/638­15.

6. Закон України «Про військово­цивільні адміністрації» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/141­19.

7. Закон України «Про правовий режим воєнного стану» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/389­19 .

8. Наказ Міністерства надзвичайних ситуацій України від 12 грудня 2012 року № 1400 «Про затвердження Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0040­13/paran13#n13.

9. Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 17 жовтня 2014 року № 1090 «Про затвердження Положення про Головний штаб Міністерства внутрішніх справ України» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MVS551.html.

10. Єманов В. В. Необхідність правової регламентації діяльності комендатури та коменданта території надзвичайного стану // Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Сер. : Військові та технічні науки // Нац. акад. Держ. прикордон. служби України імені Богдана Хмельницького. – Хмельницький.: Вид­во НАДПСУ, 2013. – № 1. – С. 109—116.

11. Аналітична доповідь Національного інституту стратегічних досліджень «Україна в умовах зов­нішньої агресії» до позачергового послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у сфері національної безпеки». – К.: НІСД, 2014. – С. 33 – 34.

Автори: Вадим ТЮТЮННИК, Валентин ГОРОВЕНКО

Додати коментар

Поля відмічені *(зірочкою) обов’язкові для заповнення.

veche.kiev.ua

Правовий режим надзвичайного стану

Надзвичайний стан як особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру. Поняття, мета, строк дії і правова основа надзвичайного стану. Умови та підстави його введення.

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

«ПРАВОВИЙ РЕЖИМ НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ»

    ВСТУП31. ПОНЯТТЯ, МЕТА, СТРОК ДІЇ І ПРАВОВА ОСНОВА НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ42.УМОВИ ТА ПІДСТАВИ ВВЕДЕННЯ НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ5ВИСНОВКИ10СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ11

З 1945 року поняття «надзвичайний стан» замінив вислів «стан війни» і «облогове положення». Надзвичайний стан — поняття, що має обмежене значення. Наприклад, воно не охоплює стихійні лиха, що дуже часто служать виправданням призупинення державою здійснення прав людини. Міри, що держава-учасник може почати по скороченню деяких своїх зобов’язань відповідно до Міжнародного пакту про цивільні і політичні права, повинні відповідати трьом умовам:

· вони повинні бути «заходом, зумовленим крайньою необхідністю ситуації».

· вони не повинні «суперечити іншим зобов’язанням держави міжнародному праву».

· вони не повинні викликати дискримінацію винятково за ознаками раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії або соціального походження.

1. Поняття, мета, строк дії і правова основа надзвичайного стану


Метою введення надзвичайного стану є усунення загрози та якнайшвидша ліквідація особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру, нормалізація обстановки, відновлення правопорядку при спробах захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, для відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, створення умов для нормального функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших інститутів громадянського суспільства.


Правовою основою введення надзвичайного стану є Конституція України, Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану», інші закони України та Указ Президента України про введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.


Згідно з Законом України «Про правовий режим надзвичайного стану», Надзвичайний стан в Україні може бути введено на строк не більш як 30 діб і не більш як 60 діб в окремих її місцевостях.


У разі необхідності надзвичайний стан може бути продовжений Президентом України, але не більш як на 30 діб. Указ Президента України про продовження дії надзвичайного стану набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України.


Надзвичайний стан в Україні або в окремих її місцевостях може бути скасований Указом Президента України раніше строку, на який він вводився, в разі усунення обставин, що обумовили необхідність введення надзвичайного стану.


З пропозицією про скасування надзвичайного стану до Президента України може звернутися Верховна Рада України.


Надзвичайний стан на території Автономної Республіки Крим або в окремих її місцевостях може бути скасований за ініціативою Верховної Ради Автономної Республіки Крим.


Пропозиції щодо скасування надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, введеного з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 4 цього Закону, подаються Кабінетом Міністрів України.


Про скасування надзвичайного стану оголошується негайно через засоби масової інформації або в інший спосіб після видання відповідного Указу Президента України.


2. умови та підстави введення надзвичайного стану


Мета, порядок та умови введення надзвичайного режиму в будь-якій державі, види надзвичайних ситуацій за яких вводиться надзвичайний державно-правовий режим, строк його дії, гарантії конституційних прав і свобод людини і громадянина в умовах дії надзвичайного стану та ін. передбачається спеціальними законами. Так, в Україні діє Закон «Про правовий режим надзвичайного стану».


В українській юридичній літературі до загального поняття надзвичайного державно-правового режиму включають: воєнний стан, надзвичайний стан, режим зони надзвичайної екологічної ситуації, особливе становище. В Законі України «Про правовий режим надзвичайного стану» не передбачається розмежування надзвичайного державно-правового режиму на такі підвиди. У ст. 1 наводиться лише загальне визначення надзвичайного стану як «особливого правового режиму, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров’ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до цього Закону повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров’я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень».


Надзвичайний державно-правовий режим є крайнім заходом і застосовується тоді, коли нормалізувати обстановку за допомогою інших заходів неможливо. Для введення надзвичайного стану повинні бути наявні умови та підстави, які передбачені вищезазначеним законом України.


Підстави — нормативно-правові акти, які є юридичною основою введення надзвичайного державно-правового режиму. Згідно зі ст.3 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» правовою основою введення надзвичайного стану в Україні або на території окремої її місцевості є Конституція України, зокрема ст. 106 п.21 закріплює право Президента України у разі необхідності приймати рішення про введення на території України або окремій її місцевості режиму надзвичайного стану — з наступним затвердженням цього рішення Верховною Радою України. У ст. 64 Конституції України зазначено, що «конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень». Також у вищезазначеній статті Конституції України наводиться перелік прав, які не можуть бути порушення ні за яких умов, у тому числі і у разі введення режиму надзвичайного стану. До правової основи введення надзвичайного стану належить цей Закон, інші закони України, до яких можна віднести Закон України «Про правовий режим воєнного стану», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуації техногенного та природного характеру», «Про боротьбу з тероризмом» та ін. Також до правової основи введення режиму надзвичайного стану відносяться міжнародно-правові акти, до яких приєдналася Україна. Так, наприклад, Міжнародний пакт «Про громадянські та політичні права» закріплює принципи дії надзвичайного стану, мету, умови та порядок введення, права і свободи які не можуть бути обмежені в умовах дії цього конституційно-правового режиму. Як було зазначено вище, Президент України наділений повноваженнями приймати рішення про введення надзвичайного стану в Україні або в окремій її місцевості. На підставі цього рішення Президент України видає Указ про введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, який підлягає затвердженню законом Верховної Ради України. Указ Президента про введення надзвичайного стану призупиняє дію деяких законодавчих актів, обмежує права і свободи людини і громадянина (крім тих, що зазначені у ст. 64 Конституції України), організовує діяльність органів державної влади, на яких покладено обов’язок по реалізації заходів режиму надзвичайного стану. Указ Президента має імперативний характер, обов’язковий для виконання всіма суб’єктами, його реалізація гарантується примусовою силою держави.


Для введення режиму надзвичайного стану необхідні спеціальні умови. Умови — така система суспільних відносин, наявність яких передбачає можливість введення надзвичайного стану в державі або на окремій її території. Надзвичайний стан може бути введений лише за наявності реальної (тобто такої що вже настала) загрози безпеці громадян або конституційному ладові, усунення якої іншими способами є неможливим. Введення надзвичайного державно-правового режиму є правом, а не обов’язком Президента України, тому навіть якщо умови його введення наявні, надзвичайний стан може бути і не оголошений, якщо обстановка може бути нормалізована за допомогою інших термінових організаційних заходів. Так, наприклад, у 2005 році на території Автономної Республіки Крим через поширення пташиного грипу був запроваджений режим надзвичайного стану в зв’язку з неможливістю стабілізації обстановки заходами які були вжиті.


Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» передбачає наступні умови введення цього режиму:


1) виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю і здоров’ю значних верств населення;


2) здійснення масових терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо важливих об’єктів життєзабезпечення;


3) виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, блокування або захоплення окремих особливо важливих об’єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;


4) виникнення масових безпорядків, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи;


5) спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства;


6) масового переходу державного кордону з території суміжних держав;


7) необхідності відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади.


Перелік цих умов є вичерпний і з метою недопущення узурпації влади, не допускається введення надзвичайного режиму при наявності інших умов.


Надзвичайний стан в Україні, порядок та умови введення його регулюються Законом України «Про правовий режим надзвичайного стану», а також Міжнародним пактом «Про громадянські та політичні права» від 16 грудня 1966р.


Надзвичайний державно-правовий режим є крайнім заходом і застосовується тоді, коли нормалізувати обстановку за допомогою інших заходів неможливо.


Список використаних джерел

1. Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» — Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 23, ст.176.

2. Міжнародний пакт «Про громадянські та політичні права» від 16 грудня 1966р.

3. Закон України «Про оборону України» м. Київ, 6 грудня 1991р.

4. Закон України «Про правовий режим воєнного стану». — Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 28, ст. 224.

5. Гладун З.С., Федчишин М.Г. Основи конституційного права України. Тернопіль: Астон, 2001, 463 с.

6. Ківалов С.В., Орзіх М.П. Основи правознавства. Київ: Товариство «Знання», КОО, 2001, 364 с.

7. Козюбра М.І., Колодій А.М., Копєйчиков В.В.. Основи конституційного права України. Київ: Юрінком Інтер, 2000, 288 с.

8. Копєйчиков В.В. Основи конституційного права України. Київ: Юрінком Інтер, 1998, 288 с.

9. Кравченко В.В. Конституційне право України. Київ: Атіка, 2000, 320 с.

Подобные документы

Основні завдання у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Критерії класифікації, особливості оцінки та реагування на надзвичайні ситуації воєнного характеру, які визначаються окремим законом.

презентация [224,2 K], добавлен 28.12.2010

Ризик виникнення надзвичайних ситуацій. Відомості про надзвичайні ситуації. Надзвичайні ситуації техногенного, природного та соціально-політичного характеру. Організація життєдіяльності в екстремальних умовах. Система захисту населення і економіки.

реферат [27,3 K], добавлен 06.05.2009

Статистика соціальних надзвичайних ситуацій, причини їх виникнення та наслідки, нинішня ситуація в Україні. Війни, революції, міжнаціональні конфлікти в історії людства. Заходи щодо захисту населення в умовах надзвичайних ситуацій соціального характеру.

реферат [40,8 K], добавлен 19.02.2011

Поняття та визначення безпеки життєдіяльності. Характеристика аналізаторів людини та вплив їх на предметну діяльність. Номенклатура небезпек для спеціальності інженер. Поняття ризику, прийнятого ризику. Класифікація надзвичайних ситуацій.

контрольная работа [60,0 K], добавлен 01.12.2006

Особливості техногенних катастроф – крупних аварій, наслідками яких може бути масова загибель людей і навіть екологічна катастрофа. Статистичні данні відносно техногенних катастроф та надзвичайних ситуацій. Методи попередження техногенного характеру.

реферат [29,1 K], добавлен 20.10.2010

Особливості географічного положення України. Види надзвичайних ситуацій природного походження, поняття стихійного лиха. Основні причини землетрусу. Визначення ефективної дози опромінення, швидкості затоплення населеного пункту, біоритмічного стану особи.

контрольная работа [96,8 K], добавлен 09.11.2012

Моніторинг надзвичайних ситуацій в Україні за визначений період. Законодавчі та нормативні акти, що стосуються діяльності ДСНС України. Нормативно-правові акти, дотримання яких перевіряється під час здійснення планових заходів державного нагляду.

контрольная работа [311,6 K], добавлен 22.09.2015

Актуальні програми ООН у сфері зниження ризику природних катастроф і зміцнення потенціалу протидії до порушення функціонування соціальних і економічних систем та погіршення стану довкілля. Підходи до зниження ризику надзвичайних ситуацій в Україні.

статья [355,2 K], добавлен 05.10.2017

Поняття та сутність небезпек та загроз техногенного характеру. Основні види небезпек та загроз техногенного характеру та шляхи їх ліквідації. Поняття антропогенного забруднення. Попередження та своєчасна ліквідація хімічної небезпеки та загрози.

реферат [41,5 K], добавлен 07.09.2011

Право людини на захист свого життя і здоров’я від наслідків катастроф, пожеж та стихійного лиха. Заходи щодо охорони та життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях, забезпечення мінімуму життєвих потреб людей. Класифікація надзвичайних ситуацій.

презентация [369,2 K], добавлен 20.12.2013

otherreferats.allbest.ru

Смотрите так же:

  • Медицинские пособия для врачей Медицинские пособия для врачей Класс НВП и ОБЖМанекены и тренажеры по оказаниюпервой помощи для автошколы! Манекены, тренажеры, фантомы Поставляем медицинские учебные тренажеры, манекены, муляжи,фантомы, анатомические модели ведущих […]
  • Пособия по рисованию для детей Детские развивающие игры, уроки, поделки Игры для детей, поделки, аппликации, оригами, раскраски, рецепты. Учебник по рисованию для детей Изобразительное искусство Книжная полка Наше новое приобретение - учебник по рисованию для первого […]
  • 212 приказ от 07042008 Проект Приказа Министерства здравоохранения РФ "О внесении изменений в Порядок приема на обучение по образовательным программам высшего образования - программам ординатуры, утвержденный приказом Министерства здравоохранения Российской […]
  • Жалоба на судоисполнителей Куда жаловаться на судебных приставов? Куда жаловаться на судебных приставов – такой вопрос нередко возникает у граждан, пытающихся вернуть долги при помощи судебных приставов-исполнителей. Конечного результата от приставов можно ждать […]
  • Правила монастырской жизни Правила поведения в монастыре — 15 монастырских правил Правила поведения в монастыре — 15 монастырских правил Следуя 43 правилу VI Вселенского Собора, поступить в монастырь может любой христианин для спасения своей души и угождения Богу […]
  • Код права собственности Подтверждение права собственности на домен с помощью Google Analytics Если вы используете Google Analytics для отслеживания трафика веб-сайта в домене, вы можете подтвердить право собственности на домен и активировать G Suite с помощью […]

Обсуждение закрыто.